Що ж, з поверненням до основ та застосування аналітики у гуманітарних науках Як вже згадував Саймон, сьогодні я говоритиму про патерни як у природничих, так і гуманітарних науках, з філософської точки зору. зокрема, з точки зору такої собі "філософії науки" Почнемо з патернів у природничих науках, і наш розгляд патернів у природничих науках мусимо почати з роботи Деніеля Деннета, зокрема його статті Справжні Паттерни від 1991 року еге ж? Однією з центральних функцій емпіричного дослідження у будь-якій галузі і це є нашою відправною точкою є визнання патернів як у даних, так і в теорії. За емпіричного дослідження більше уваги звертають на патерни у даних проте слід додати, що починаючи моделювати дані також починаєш помічати патерни у моделях теорії, що також цікаві еге ж? А отже, панівним завданням для філософії наук крізь яку ми намагаємось досягти такого методологічного і обгрунтованого розуміння принципів роботи природничих наук є сформувати проникливе та узагальнене визначення того, що собою являє патерн. І для Деннета патерн це всього лиш послідовність одиниць даних придатна до стискання маючи на увазі, що таку послідовність одиниць даних простіше описати аніж відтворювати її наново. Наприклад, послідовність цілих чисел - 1, 2, 3 аж до 100,000 є патерном, тому що простіше описати її як "послідовність цілих чисел" від 1 до 100,000 де ціле число "n" у послідовності позначає лише ціле число "n" аніж перелічувати кожне зі 100,000 простих чисел, так? Так її легше вимовити, простіше записати і комп'ютеру видати таку відповідь також простіше Таке відносне спрощення важко вкласти у пояснення тож користуючись різними визначеннями спрощення отримаємо різні результати щодо того, як найоптимальніше стиснути патерн, і, безперечно, можна сперечатися чи потрібно взагалі оптимально стискати патерни, практикуючи природничі науки і розпізнавання патернів у реальному житті. Для нас важливо: якщо стиснути послідовність одиниць даних взагалі можливо, то маємо патерн. Якщо стиснути його ніяк не вдається, тоді такі дані є простим "шумом", зрозуміло? Тож за допомогою патернів можна проводити пояснення і передбачення принаймні у розумінні Деннетта, окей? Узагальнивши дата-сет у патерн, можна почати пояснювати чому конкретні одиниці даних мають таке значення, яке мають, а також передбачати значення неспостережуваних даних виведених за таким самим процесом дата-генерування. Відмітьте, що Деннетта цікавить саме як конкретно застосувати розпізнавання патернів, особливо у психології "розумних агентів" (intelligent agent - об'єкт/суб'єкт, здатний до автономної взаємодії з довкіллям; часто застосовується у сфері штучного інтелекту) Типово, під розумним агентом розуміють людину однак ним також може бути штучний інтелект та деякі представники тваринного світу. Його цікавить ступінь, до якого базові психологічні прояви цих розумних агентів, такі як вірування та бажання., можна зрозуміти як патерни поведінки. А отже, хоч такий розгляд патернів і не було створено спеціально під вивчення людських культур, вони все ж якось пов'язані - я би сказав доволі сильно - адже культуру і справді створили розумні агенти; і вона є частиною їхнього поведінкового набору. Все ж, хоч вона і значуща для вивчення патернів у філософії природничих наук Деннеттова точка зору може бути критикована, ніби вона недостатньо глибока чи всеосяжна у своєму розумінні роботи розпізнавання патернів особливо у поведінкових та людино-центричних науках і справді, серед ширшої плеяди дослідників людської культури будуть і гуманітарії, окей? Тож, у визначення патерну є й інші сторони, висвітлені тими, хто критикував Деннета чи коментував його роботи серед яких є чудова стаття Вікторії МакГір від 2007 року МакГір погоджується з Деннеттом, що патернами можна передбачити чи пояснити поведінку, однак вона також стверджує, і переконливо, що патерни також - час від часу - грають роль регулятора поведінки людей та інших розумних агентів. Тобто, агенти можуть розпізнавати патерни у власній поведінці і починати поводитись відповідно до них, що створює замкнене коло, в якому патерн починає не лише пояснювати і передбачати поведінку агента, а й регулювати і контролювати її. Ми також можемо використати наше розуміння поведінкових патернів для контролю над іншими агентами, окей? Ми можемо передбачити і пояснити їхні майбутні дії, а отже й контролювати їх до певної міри; ми також можемо контролювати себе - як я казав раніше - і така широка здатність до контролю є панівною, на думку МакГір, для нашого розуміння самостійності. І я вважаю саме ця регуляторна роль патерну - головна для розуміння, як патерни застосовують у гуманітарних науках, і вона є особливо важливою для кількісних досліджень в гуманітаріїв, про які ми і говоримо тут, окей? Тож, от вам приклад який спробує довести цю точку зору: розгляньмо тематичне моделювання - одну з ключових методик кількісних досліджень в гуманітарних науках. Для чого програми з тематичного моделювання? Вони шукають такі групи слів, у яких слова з однієї групи частіше зустрічаються в тому ж документі ніж слова з інших груп, окей? Тож, "шкарпетка" і "взуття" з більшою вірогідністю будуть поруч, ніж "взуття" і "буття", як приклад. І ці групи слів, що частіше зустрічаються разом ніж окремо? Назвемо їх "темами", добре? І деякі документи містять значно більше слів з однієї теми, ніж з іншої. В цьому випадку ми кажемо, що такі документи відносяться до тих тем, слова з яких із більшою вірогідністю зустрічаються у їхньому тексті. І з цього випливає доволі простий вид розпізнавання патернів: згруповуючи слова по темах і зіставляючи їх із окремими документами де вони частіше зустрічаються, коли ми "згодовуємо" корпус (дослідницький матеріал/ сукупність тексту) алгоритмові тематичного моделювання, такою по суті є наша мета. Ми розпізнаємо ці патерни всередині корпусу, що дозволяє нам ідентифіковувати ці теми. У випадку більшості корпусів, що становлять наш інтерес, їхні автори до певної міри усвідомлюють існування цих тем, яких стосуються документи всередині цих корпусів, оскільки вони знають про ті патерни, існування яких сторонні спостерігачі розумітимуть як їхнє втілення. Іншими словами, автор зазвичай до якоїсь міри розуміє якого саме плану документ він створює, чи не так? Існує певне авторське само-усвідомлення, за якого ті патерни, які інші врешті-решт розпізнають частиною цього корпусу, не є чимось, про що автор дізнається пост-фактум, а радше - як ми дізнаємося - становлять регуляторні механізми, що і формують цей самий корпус, окей? Тож коли ми спостерігаємо патерн у текстовому корпусі, ми не лише стаємо вправніші у поясненні його змісту, а й у розумінні механізмів, якими регулюється і контролюється його розробка. І це буде центральним аргументом моєї сьогоднішньої лекції Варто зазначити, що ця контролююча і регулювальна властивість патернів у тексті зберігає як позитивні, негативні, так і нейтральні цілі і справді, вид цілей, яким вони слугуватимуть, залежатиме насамперед від контексту і від вас як від дослідника, добре? Тож одним із прикладів доволі позитивного використання цієї контролюючої та регулюючої здатності патернів можна назвати присутність наративу у тексті: незалежно від того чи це роман, газетна стаття, запис у щоденнику тощо. Ми можемо думати про наратив як про механізм для автора яким він контролює створення тексту, окей? і до цієї міри наратив є хорошою річчю. У деяких текстах, знаєте, ми радо приймаємо цю регулятивну роль патернів. Однак з негативної сторони, впродовж історії знаходились свідомі спроби з боку авторів затуманити історичні хроніки, що може негативно впливати на розуміння історії, і це також патерн регулювання, який ми бачимо у конкретних корпусах і справді, якщо нам важлива точність історичних хронік, тоді ми можемо розглядати патерни як негативно-забарвлену властивість регулятивної здатності патернів. Але існують також інші регулятивні патерни у текстах, такі як формування жанрів, наприклад, про які ми не можемо однозначно думати як про позитивно чи негативно забарвлені, чи то у з точки зору моралі, чи у епістемології, і, знову ж, це залежатиме від контексту; тож я не хочу створювати у вас враження, що регулятивна роль патернів суцільно хороша чи суцільно погана - усе залежатиме від обставин. Але як же це стосується ваших досліджень і вашого сприйняття себе як кількісних дослідників і професіоналів у гуманітарних науках? Одним зі способів сформувати дослідницьке питання, згідно із попередніми лекціями Саймона, на яких він багато розповідав про цю центральну роль, яку дослідницькі питання грають у кількісних проєктах, є запитати "які види патернів ми знайдемо у цьому корпусі документів?" Таке питання у цій його формі напевно трохи зашироке, і вам насправді знадобиться звузити його трохи, аби набір патернів, які ви справді шукаєте, був достатньо широким аби не виключати потенційно цікаві патерни чи не визначати заздалегідь ваші результати, однак достатньо вузьким аби склався проєкт, придатний до реалізації. Гарним прикладом, який навів Саймон, є таке питання, як "Які трагічні елементи містить у собі Король Лір"? окей? Це випадок, за якого ви вишукуєте патерни; ви не знаєте напевне якими вони є. Вони є патернами тексту, що пов'язані із трагедіями. Однак ми все ж залишаємось відкритими до того, якими саме вони можуть бути і це є прикладом кращого дослідницького питання, у якому патерни відіграють центральну роль. Як дослідник, що формулює дослідницьке питання, ви можете поміркувати над тим, як частота знаходження патернів відіграватиме чи то пояснювальну, передбачувальну, чи регуляторну роль в межах цього корпусу, окей? І я думаю, зокрема, що звернення уваги саме на регуляторну роль буде дуже цікавим з точки зору генерування досить крутих нових досліджень у гуманітарних науках. Тож, підбиваючи підсумки, ми почали з припущення, що краще розуміння загальної природи патернів було надважливим завданням для сучасних наукових філософів, що як мені здається дуже актуально для основоположного вивчення гуманітарної аналітики. За впливової думки Деннетта, патерном є будь-що, що можна стиснути і, в якості історичної довідки, воно сформувалося на ранніх роботах у теорії інформації та інформатиці/ комп'ютерних науках, такими людьми як Чеклін і Шеннон, хоча це не надто прямо стосується цілей нашої лекції. На думку Деннетта патерни грають здебільшого пояснювальну та передбачувальну роль, однак сьогодні ми побачили, спираючись на доробок Вікторії МакГір, що існує також альтернативне розуміння патернів як таких, що грають регулятивну та контролюючу ролі всередині дата-сетів, і на мою думку саме ці ролі є важливими для розпізнавання патернів у гуманітарних науках, добре? І загалом, мені здається, що розуміння гуманітарних проєктів, особливо кількісних гуманітарних проєктів, що розглядають патерни, може допомогти структурувати програму дослідження, однак також слід залучати критичне мислення щодо того, яку саме роль грають патерни у конкретному контексті. Тож я підсумую, надавши вам трохи бібліографічної інформації стосовно двох головних есе, які я взяв звідси. Вони також будуть доступні у матеріалах курсу. Дуже вам дякую.